Добилися кримінального провадження проти Табачника та його підлеглих

16.04.2014 Центр Протидії Корупції – громадська організація, яка об’єднує експертів з юридичного, медійного та громадсько-політичного секторів.
повернутися до списку справ
Пиляють ~ 30 000 000 грн

Підписав схему

250px-DmytroTabachnyk
Екс-Міністр освіти та науки України

Команда “Центру протидії корупції” добилася відкриття кримінального провадження щодо зловживання службовим становищем колишніми працівниками Міністерства освіти та науки України, в тому числі і екс-міністра освіти Дмитра Табачника.

Тим не менше, багато справ проти колишніх одіозних екс-посадовців часів Януковича зайшли в глухий кут. Тому команда “Центру протидії корупції” звернулася до Генерального прокурора України Віктора Шокіна з проханням повідомити про поточні результати досудового розслідування та врахувати, що у разі не винесення Генеральною прокуратурою підозри Дмитру Табачнику, його активи за кордоном можуть бути розблоковані і всі санкції зняті.

Хочемо нагадати, що за заявою “Центру протидії корупції”  ГПУ було порушено кримінальне провадежння, адже інформація наведена у зверненні свідчить про можливі порушення у фері державних закупівель та вчинення умисних діянь з ознаками корупції. В зверненні була надана детальна інформація, зібрана журналістами-розслідувачами, щодо можливих корупційних діянь в Міністерстві освіти за часів керівництва ним Дмитра Табачника.

Так, за повідомленням інтернет-видання “Українська правда”, призначений у березні 2010-го, Табачник “пережив” багатотисячні студентські мітинги, “АнтиТабачну” кампанію, звинувачення опонентів і навіть колег, був повторно призначенийна посаду лютому 2013-го після часткового “перезавантаження” Кабміну,  та який керував українською освітою до революції.

На початку навчального року батьки, учителі й освітні експерти гуртом заявили про сотні граматичних і стилістичних помилок у книжках для першого й другого класу. Експертизадійшла висновку, що ці підручники просто не придатні для навчання дітей.

Ішлося про книжки, видані ТОВ “Видавничий дім “Освіта”.

Наприклад, у підручнику “Математика” було використано “У шкільному театрі “Прем’єра” займалося 16 дівчаток” замість “У шкільному театрі “Прем’єра” грало 16 дівчаток”. Діти з хорошим знанням української мови та розвиненою фантазією цілком можуть уявити палаючих дівчаток та відмовитись розв’язувати завдання.

Міністр Табачник взявся рятувати ситуацію: “По-перше, цих помилок немає, тому що це відверта неправда. По-друге, так би мовити, принесіть мені цей підручник (…) покажіть мені помилки”.

Та, зрештою, позиції довелося здати: визнали, що помилки є, і пообіцяли встановити жорсткіші правила для відбору підручників. Головний редактор ТОВ “Видавничий дім “Освіта” Олег Костенко, рятуючись від розлючених батьків, на брифінгу в Міносвіти наприкінці жовтня пообіцяв надрукувати додатки, якими можна буде заклеїти частини книг із помилками.

“Помилки в книжках є. Ми оприлюднили ці помилки на сайті видавництва. Протягом місяця будуть розіслані по школах вклейки в підручники, у яких будуть указані помилки”, – заявив тоді Костенко.

Публічного розслідування ганебної справи з підручниками міністерство не проводило. Інформації про покараних за це чиновників також немає.

Щоб зрозуміти, чому, подивимося, хто отримує державні гроші на друк підручників, які потім так захищає міністр Табачник.

Більшу половину зі 117 мільйонів гривень, що їх виділено на друк новеньких книжок для 5-класників у 2013 році, отримали дві фірми. 20,7 мільйонів гривень – ТОВ “Видавничий дім “Освіта”, 38,2 мільйонів гривень – ТОВ “Видавництво “Генеза”.

Показово, що колишньому лідеру видавничої справи державному видавництву “Освіта” дістався друк лише одного підручника й трохи більше одного мільйона гривень на це. Тобто в 20 разів менше ніж приватній тезці. І в 30 разів менше ніж також приватній “Генезі”.

Підручники, які зовсім не застраховані від помилок, коштують державному бюджету недешево. У 2012-му МОН купувало підручник “Іспанська мова для загальноосвітніх навчальних закладів. 2 клас” за 499,95 гривень за один екземпляр. У 2013-му, схожий, для 5 класу – за 366 гривень. Обидва друкувала ТОВ “Видавництво “Генеза”.

Нагадаємо, ідеться про приватні фірми.

ТОВ “Видавничий дім “Освіта” керує Тамара Ткаченко. Цікаво, що до цього вона була генеральним директором того самого Державного спеціалізованого видавництва “Освіта”. Воно підпорядковується Міносвіти. Ткаченко входила до різних груп і комісій Міносвіти – від журі на звання “Вчитель року” до обрання найкращих авторів підручників для шкіл. Палко підтримувала Дмитра Табачника. З посади пішла навесні 2011-го й одразу стала директором приватного тезки.

ТОВ “Видавництво “Генеза” відрізняється від інших видавництв тим, що його головним редактором був Олександр Удод – до того, як очолив Інститут інноваційних технологій.

Саме цей Інститут від імені держави замовляє підручники, надає гриф “Схвалено Міністерством освіти” та проводить тендери на друк за гроші платників податків. А ще – підпорядковується Міністерству освіти й науки. А отже, міністру освіти Дмитру Табачнику.

Тепер зрозуміло, чому Табачник не бачить помилок приватних фірм та покриває ганебні помилки. Бо він має справу з колишніми підлеглими, які за його керівництва міністерством перетворилися на успішних бізнесменів-мільйонерів та отримують держзамовлення.

Фантазійні колготки

Видавничою галуззю керує Державна акціонерна компанія “Укрвидавполіграфія”, що розташована на Довженка, 3, біля метро “Шулявська”.

Варто зазначити, що території видавництв і поліграфій зазвичай величезні й із правильним розташуванням із точки зору логістики – щоб вантажівкам було зручно розвозити щойно надруковані книжки.

“Ходять постійно, носять щось. Фірми, фірми, фірми”, – розговорившись каже нам один з охоронців будівлі. Перейшовши на шепіт, додає: “Бандити, одним словом, гроші туди-сюди…”

На прохідній “Укрвидавполіграфії” очі губляться від назв фірм, фірмищ і фірмочок. Бачимо десятки поштових скриньок із назвами компаній, які орендують державні квадратні метри.

От, наприклад, фірма “Італ-фешн”, яка, як видно з її презентації, постачає “модные фантазийные колготки и оригинальные купальне костюмы”, що, погодьтеся, досить далеко від книговидавництва. Та деякі фірми, які квартируються в державних будівлях, як ми побачимо пізніше,також є фігурантами корупційних історій, пов’язаних із МОН.

За час перебування Дмитра Табачника на посаді міністра, його відомство уклало майже 3000 договорів оренди, віддаючи ввірені їй приміщення по всій країні, повідомив на наш запит Фонд державного майна. Однак, скільки грошей отримує міністерство, здаючи в оренду приміщення, нам повідомити відмовляються.

Попри це, деякі регіональні відділення ФДМУ надали нам інформацію щодо зданих в оренду приміщень. На жаль, інформацію по приміщеннях у Києві нам не надали.

Продовжуємо досліджувати, де поділися державні видавництва.

На столичній вулиці Радищева мають знаходитися “Укркнига”, “Укрполіграфпостач” і центральний склад “Поліграфкниги”.

Будівлю на Радищева, 12/16, де має бути розташована “Укркнига”, зараз боронить самотній охоронець. Каже, підприємство з’їхало ще два роки тому. “Точно не скажу, але давно. Десь може півтора, або навіть скоріше два роки. Скоренько так зібралися. А чого? Мені не доповідають”, – каже він.

Натомість, на фасаді велетенського будинку висить оголошення про здачу його в оренду. Чоловік на ім’я Олег пропонує орендувати як окремі кімнати, так і цілі частини будинку-гіганта. Про ціну обіцяє домовитися при зустрічі, по телефону розмовляє неохоче. Скільки котує оренда цього приміщення, ми дізналися з минулорічного оголошення на сайті нерухомості: 40.000 гривень на місяць за 1.000 квадратних метрів.

Компанія “Укрполіграфпостач” на вулиці Радищева, 4, ще існує. Її керівник Ігор Челомбітько чути нічого не хоче про продаж будівель, заперечуючи навіть таку можливість. Розмовляти не погоджується, просить вийти з його кабінету. Склад “Поліграфкниги” – у сусідній будівлі. Темний і “зношений” ангар також прикрашає банер про оренду. За зазначеними телефонами ми не змогли додзвонитися протягом кількох днів.

Міністерство на наш запит щодо приміщень, які ми побачили на власні очі, відповіло, що втручатися в справи, хоча й підконтрольної, але самостійної “Укрвидавполіграфії”, яка має статус держпідприємства, – не збирається.

“Ми не можемо втручатися в господарські справи державного підприємства”, – каже Максим Павлюк, начальник відділу організації роботи з державними підприємствами департаменту управління справами Міністерства освіти й науки. В “Укрвидавполіграфії” відповідати на наші питання відмовились.

Тепер стає зрозуміло, чому державні видавництва не друкують підручники – бо в друкарнях продають колготки й підшипники. Та не лише.

Знову Верхній Вал, 72

За адресою вулиця Довженка, 3, за якою розташована “Укрвидавполіграфія” та з якої ми починали пошуки видавництв, розквартировано багато цікавих для нашого розслідування фірм. Зокрема, тут знаходиться вже відоме нам ТОВ “Видавничий дім “Освіта”, яке так покривав у скандалі з підручниками Дмитро Табачник.

Тут же, на Довженка, 3 у корпусі “А” прописані фірми “Ріотрейд” і “САН11”.

Саме вони разом із ТОВ “БК “Артбуд”, згідно з оголошенням на сайті Фонду держмайна від 13 червні 2013 року, отримують право купити два шикарних приміщення, які належать Міністерству освіти. Одне – у самому центрі Подолу на вулиці Сагайдачного, 37. Друге – на бульварі Шевченка, 27-А.

Два роки тому, за рішенням Табачника, нібито для ремонту зі старовинної будівлі на Подолі переселяють Інститут інноваційних технологій і змісту освіти в напівзруйноване приміщення на вулиці Урицького. Тоді ж співробітників зазначеного інституту виселили й із будівлі на бульварі Шевченка.

“Нас просто заселили в сарай. Це жах – кілька днів своїми руками намагалися хоч якось поприбирати. Кажуть, що на Сагайдачного ремонт мають зробити. Не знаю, я чула щось про оренду, але сподіваюся, що Інститут повернеться назад”, – ще тоді розповідала нам одна зі співробітниць ІІТЗО.

Усі три фірми, які раптом отримали право на купівлю дуже привабливих будівель МОН, – “Артбуд”, “Ріотрейд” і “САН11” – лише зареєстровані поруч із “Укрвидавполіграфією”.

Фактична адреса, згідно із базою даних Державного комітету телебачення і радіомовлення, у них одна й та сама –вулиця Верхній Вал, 72. І телефон однаковий: (044)490-62-81.

Що це за фірми?

Як ми вже знаємо з першої частини розслідування, за цією адресою знаходиться бізнес-центр компанії “ТІКО-констракшен“.

Разом із групою компаній “ТІКО”, у котру входить компанія “ТІКО-констракшен”, має цілий ряд фірм-співзасновниць.

Зокрема, це ТОВ (раніше – ЗАТ) “Інформаційно-технологічні системи” і ТОВ (раніше – ЗАТ) “Технології й консалтинг”.

Керівником першої раніше був Табачник Михайло Володимирович – брат міністра.

Він же значиться засновником другої фірми.

Офіційно керівником “ТІКО-констракшен” зареєстрований Черненко Ігор Ігорович. Ця ж сама людина разом із Михайлом Табачником є співзасновником ТОВ “Лани Драбівщини”, що займається агробізнесом.

Залучившись підтримкою Віктора Чумака та Михайла Головка:

  1. ОСКАРЖИЛИ вищезазначені порушення Голові Служби безпеки України Наливайченку В.О. Начальник Департаменту захисту національної державності Дублик А. повідомив, що інформація наведена у зверненні свідчить про можливі порушення у фері державних закупівель та вчинення умисних діянь з ознаками корупції. Звернення скеровано до Генеральної прокуратури України, бо Дмитро Табачник займав особливо відповідальне становище.

    Перший заступник Генпрокурора Голомша М. листом від 08.04.2014 року повідомив, що 17.03.2014 року внесено відомості до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань щодо зловживання службовим становищем колишніми працівниками Міністерства освіти та науки України.

    Про результати розгляду Прокуратура міста Києва поінформує. Генпрокуратурою взято хід досудового розслідування на контроль.

  2. ОСКАРЖИЛИ вищезазначені порушення в.о. Генерального прокурора України Махніцькому О.І.
  3. Повторили ОСКАРЖЕННЯ, в якому описали ще деякі сумнівні факти щодо колишнього керівництва Міністерства освіти та науки України. В листі Прокурор міста Києва повідомив, що дані факти досліджуються в кримінальному провадженні №42014100000000239, яке розпочате за ч. 1 ст. 364 КК.України.
  4. ЗВЕРНУЛИСЬ  до Генерального прокурора України Яреми В.Г. з метою отримання інформації про хід досудового розслідування. Заступник Генпрокурора України Заліско О. повідомив, що Прокуратурою міста Києва 17.03.2014 року внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ч.1 ст.364 КК України. Крім того, Генеральною прокуратурою України 27.06.2014 року розпочато кримінальне провадження за ч.2 ст.364 КК України. У вересні місяці зазначені провадження об’єднані в одне. На сьогодні повідомлення про підозру нікому не оголошено.
  5. ЗВЕРНУЛИСЬ  до Генерального прокурора України Шокіна В.М. з проханням повідомити про поточні результати досудового розслідування та врахувати, що згідно процедурних питань Європейського Союзу 06 березня 2015 року припинить свою дію тимчасова Постанова Ради Європейського Союзу щодо активів 18 колишніх українських високопосадовців, серед яких є, зокрема, колишній Міністр освіти і науки Табачник Д.В. Листом від 16.03.15 Генеральна прокуратура України повідомила, що дія санкцій ЄС подовжена, однак рахунків Табачника Д.В. за кордоном поки не виявлено, тривають заходи щодо виявлених злочинів.

Згодом Генеральний прокурор Віктор Шокін повідомив, що 25 травня Д. Табачнику оголошено підозру.